< Офіційний сайт Розкішнянсьокої ЗОШ - Фотоальбом
Вівторок, 21.11.2017, 11:13    
Ви увійшли як | Група "Гості" | RSS Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід






Головне меню



Категорії розділу
2008 рік [13]
Випускники 2008
2007 рік [18]
2006 рік [7]
2005 рік [17]
2004 рік [7]
2003 рік [10]
2002 рік [2]
2001 рік [2]
2000 рік [14]
1999 рік [7]
1998 рік [5]
1997 рік [0]
1996 рік [10]
1995 рік [1]
1994 рік [3]
1993 рік [1]
1992 рік [0]
1991 рік [6]
2009 рік [59]
1981 рік [33]
1961 рік [31]
1938 рік [2]
1950 рік [1]
1948 рік [1]
1979 рік [1]
1990 рік [2]
2010 рік [41]
2011 рік [74]
1956 рік [1]
1955 рік [1]
1937 рік [1]
Перший випуск Розкішнянської середньої школи
1988 рік [4]
1960 рік [1]
.
1964 рік [2]
1986 рік [1]
.











тест скорости интернета

Ставище

Фотоальбом


Головна » Фотоальбом » Випускники » 1986 рік » Джужик Леонід Петрович
ПІДПРИЄМЕЦЬ – ЗА ПОКЛИКОМ ДОЛІ,
ВЛАСНИК ФУТБОЛЬНОГО КЛУБУ – ЗА ВЕЛІННЯМ ДУШІ.

Чи то справжній історичний факт, чи ставищани (отримавши до української погорди ще й гоноровість від колись проживаючих в нашому краї поляків) ті для власної втіхи довигадували, але подейкують, що на початку дев’ятнадцятого століття у Київській губернії ще ніхто й гадки не мав про дивну англійську гру з заграничною назвою – футбол.
А ставищани вже її опановували. Коли граф Воронцов (який в Англії захопився футболом) привозив своїх дітей у Ставищенське помістя тестя Ксаверія Браницького і ті виходили на вулицю штурхати ногами шкіряного м’ячика, місцева дітвора підгледіла і собі повторювала за графенятами прийоми чудернацької гри. Згодом у парку Браницькі збудували перше в губернії футбольне поле. З того часу від поля і сліду не лишилося, а доля найпоширенішої в світі гри на теренах нашого краю була різною: коли зі славою перемог, а коли і з повним забуттям.
Наповненою матчами, незабутніми голами і талановитими гравцями була футбольна історія Ставищенщини майже до кінця дев’яностих минулого століття. А потім прийшла пора згасання і майже цілковитого забуття. Лише подекуди в селах та ще в райцентрі збиралися чоловіки задля власного задоволення поганяти м’яча, як вони казали, пограти в «дир.-дир». І хто зна, можливо так би і не відродилася колишня популярність ставищенщини футбольної, аби на цій землі історія не повторила події початку ХІХ століття, але вже в сучасному витку, коли нове життя і новий відлік грі дав сучасний меценат, підприємець без титулів, але з істинно графським благородством і благодійною щедрістю. Мова про нашого земляка Леоніда Петровича Джужика. Це імя відоме мешканцям району, хоча хто він, якого роду-племені, чим займається окрім розвитку футболу – знають далеко не всі. А день фізкультурника, який відзначався у нещодавно – ще один привід заповнити інформаційну прогалину і розповісти про цю людину.
БАТЬКОВА НАУКА: ПОВАЖАЙ ЛЮДЕЙ
Народився Леонід Джужик 1970 року в Розкішній, в роботящій родині, де глава сімейства Петро Семенович усе життя працював у міжколгоспбуді, а мама Надія – у райспоживспілці. Малий Леонід пішов до школи, коли йому ще й шести років не було, хоч до першого класу тоді брали тільки семиліток. Але як міг малий, але дуже цілеспрямований Льоня залишатися малюком, коли дізнався, що його двоюрідний брат іде до школи? «Я теж хочу в школу» -- було повторено батькам сотні разів і ті здалися. Перший клас хлопчак закінчив з похвальною грамотою – це була перша сходинка в становленні особистості і перша перемога його дуже позитивної амбітності. Вчився Леонід добре і легко, і швидко виконуючи обов’язковий мінімум домашньої роботи, увесь вільний час проводив на сільському стадіоні, граючи з друзями в футбол.
П’ятнадцятирічний випускник свою подальшу долю вирішував винятково самостійно. Коли йому на очі потрапило оголошення про набір абітурієнтів у Ржищівський будівельний технікум, без вагань віддав туди документи (певне батьківський будівельний фах дався взнаки і у тогочасних синових уподобаннях). Дипломованим будівельником Леонід прийшов працювати на посаду бригадира будівельної бригади у колишній попружанський колгосп імені Чкалова. За тим --служба в армії в складі будівельного батальйону на спорудження очисних Ленінградської атомної станції. А після дембеля Леонід стає майстром-будівельником на Ставищенській птахофабриці, але не залишає наміру здобути вищу освіту і вступає до Національного аграрного університету, обравши бухгалтерсько-економічний факультет (тепер вже за маминим професійним напрямком).
Юнацькі роки Леонід згадує з великою ностальгією за мудрою батьківською наукою, яку несе крізь роки і згадує:
-Головне, поважай людей, -- так казав мені батько, коли я йшов працювати бригадиром. А мама вчила без жалю ділитися з людьми, повторюючи: «Не соромно давати, соромно не дати».
Мудрість цих настанов закарбувалася на все життя. А синівська любов і впевненість у власних силах вже по поверненню з армії не дозволили Леоніду вже жодного разу в житті взяти у батьків гроші, відтоді юнак твердо вирішив: гроші для себе зароблятиму сам.

І ВОДІЙ, І БУХГАЛТЕР, І ПРОДАВЕЦЬ
Навчання в університеті прийшлося на шалені дев’яності, коли була інфляція, безробіття, порожні прилавки, розквіт бандитизму і перші паростки приватного підприємництва. В студентському середовищі підприємливі і неледачі робили пробні кроки в торгівлі, а Леонід на той час вже генерував сотні ідей в маленькому бізнесі «купи-продай», який мав повністю утримувати його самого, а згодом і молоду подружню пару Леоніда і Яни. Заробивши першу копійчину, молодий чоловік поїхав "торганути" до Польщі, а згодом хтось підкинув ідею спробувати бізнесового щастя у Москві. І вже за деякий час Леонід з дружиною налагодили серйозну торгівельну мережу, яка реалізовувала прилади освітлення. Були свої магазини, штат працівників і відлагоджена система поставок і збуту. Звісно, вкладалися великі зусилля, час і нерви. Проте, разом з прибутками в душі Л
Переглядів: 26 | Розміри: 600x900px/117.5Kb
Дата: 30.08.2017 | Додав: LP2276
Проглянути фотографію в реальному розмірі
Рейтинг: 0.0/0

« Попередня  | [1] |  Наступна »

Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:


















Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Сайти учнів школи