Субота, 25.11.2017, 12:19    
Ви увійшли як | Група "Гості" | RSS Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід






Головне меню



Категорії розділу











тест скорости интернета

Ставище

Залишити слід у житті


  1 березня - Міжнародний день громадсько активних шкіл. У 2006 р. ВФ "Крок за кроком" оголосив конкурс творів на тему "Моя школа - громадсько активна". У конкурсі взяли участь учні 6-11 кл. громадсько активних шкіл України. Відбірковою комісією було визначено 5 кращих творів, серед яких і робота учениці 11-а класу нашої школи Растігаєвої Дар'ї - твір "Залишити слід у житті", який був надрукований у віснику громадсько активних шкіл України. Він зайяв другу позицію у п'ятірці кращих. 



Що може школа, ця крихітна будівля?

Можливо, вона не здатна побудувати сучасних магістралей,

хмарочосів, проте, я вважаю, вона робить більше — будує нашу свідомість,

удосконалює наші погляди на життя.

 


  У кожного з нас є наша, так звана, "мала батьківщина" — місцинка, де ми проживаємо, де проходять хвилини нашого життя. Для мене такою місцинкою є моє рідне село Розкішна. Чарівна Розкішна розкинулася на пагорбах, що немов припідносять її з-поміж усіх інших місцинок, запрошуючи кожного стати її відвідувачем. І справді, коли б хто не завітав сюди, він ніколи не залишиться байдужим до невимов¬них пишнот, розкоші мого села. Мені дуже прикро, що провівши своє дитинство тут, у рідному селі, ми, молодь, змушені полишати наші домівки і їхати до великих міст. Деякі — щоб навчатися, а інші — працювати. Та є також і інша частина людей, що полишають не лише свою рідну домівку, але й Вітчизну. Так поволі заростають пустками спочатку лише певні оселі, а потім до них приєднуються інші, і ще, і ще... І ось уже в цілому селі дуже важко зустріти когось. На сьогоднішній день стрімко зникають з карти України цілі села. А що буде далі? Чи можна якось призупинити це жахіття? Адже село — це основа нашої держави. Разом із ним — ми сила, тож маємо всіма можливими методами повернути йому його прийдешнє значення. Я гадаю, що ми маємо розвивати, зба¬гачувати, осучаснювати ці "маленькі королівства", від яких за¬лежить наше майбутнє.

  Проте, як не гірко мені це визнавати, але з кожним роком все більше і більше те, що колись славило нашу Розкішну, занепадає, поринає в історію далекого минулого. Якщо ще недавно ми могли побачити тут розвинені колгоспи, багаті родючі землі, де жоден клаптик землі не пустував, то сьогодні наше село збідніло. Все ближчим є той факт застосування до нас такого терміну, як деградація. Щоб вирішити ці і ряд інших проблем, нам потрібно здійснити, провести кардинальні зміни, знайти той шлях, який виведе нас із кризової ситуації. Одним із методів вирішення цього проблематичного питання є залучення сільської громади до плідної співпраці. Адже лише разом ми зможемо відбудувати славу і добробут нашої Батьківщини. Таким центром згуртування жителів нашого села стала Розкішнянська школа, яка ніколи не була байдужою до життя на селі, зокрема проблем, що в ньому час від часу виникають. Ось уже який рік, як відомо, наша школа є однією з учасників програми "Школа як осередок розвитку громади", мета якої є реалізуватися через організацію громадсько активних шкіл, діяльність яких передбачає участь громади у процесах управління школою та допомогу з боку самої школи будівля?" Можливо, вона не здатна побудувати сучасних магістралей, хмарочосів, проте, я вважаю, вона робить більше — будує нашу свідомість, удосконалює наші погляди на життя. То що ж такого красивого ми можемо створити? На сьогодні під керівництвом школи, зокрема за нашої учнівської допомоги, закладені посадки дерев, що в майбутньому перетворяться на чудесні парки.

  Замилування, схиляння і величезну подяку викликає у кожного з нас праця селянина, землероба, нашого годувальника. А чи бачили ви коли-небудь пшеничне або житнє зернятко? Сухе, неживе і дуже маленьке...А скільки вкладено праці, що можна було б із ще мільйонів таких же, як воно, тримати в руках духмяних хліб. А чи бачили ви кволий пагінець дерева, куща... Скільки ж потрібно праці, часу, щоб зависочіли ці красені дерева на вулицях. Всі ці слова сказані мною до того, що наша школа плідно співпрацює з районним лісництвом. Зокрема, учні нашої школи активно допомагають лісництву у посадці та догляду за молодими саджанцями та у виконанні інших видів діяльності. Я впевнена, ви погодитесь зі мною, що найпрекрасніше на землі — зазеленілий грунт, куди трудівни¬ки кинули тисячі насінин, посадили безліч маленьких деревець, що з часом ростимуть і приноситимуть нам користь. На мою думку, тільки та праця, що спрямована на загальну користь, на благо людської спільноти, вписує в історію людства "дива краси". Саме вміння і бажання трудитися — справж¬ній скарб роду людського. Цим скарбом наділені жителі села Розкішна, який передають у спадок своїм дітям.

   Наші педагоги проводять різноманітні тренінги, збори, семінари, на яких висвітлюють свої здобутки, діляться набутим досвідом і безумовно беруть до уваги впровадження та навички інших. Оскільки кожна школа має свою програму, то для її повної реалізації, вона повинна аналізувати, вдосконалювати себе, поповнюватися новими ідеями тощо. Наша школа поважає права дорослих на особистий саморозвиток, ми намагаємося, коли і як тільки можна, залучити до співпраці та допомоги всіх бажаючих. Безпосередньо наша школа спирається на той факт, що місцева сільська громада — це мережа спілкувань, середовище обміну інформацією, конкретними ідеями, пропозиціями. Звичайно, можна зробити чимало такого, що допоможе як школі, так і громаді зокрема. Розкішнянська школа завжди є гостинна до своїх відвідувачів, зустрічаючи їх теплом. Завітавши до нас, кожен розуміє про безпосередній зв'язок, як члена громади з суспільством. Ні в якому разі наш гість не повинен відчути себе небажаним у школі: він повинен усвідомити, що саме тут на нього чекали, раді бачити, саме тут йому допоможуть в тій чи іншій мірі вирішити свої проблеми, і реалізувати пропозиції. Кожен бажаючий може в будь-який момент завітати до школи. Зокрема, один із практичних та ефективних способів налагодження регулярного спілкування віч-на-віч у шкільному житті — проведення зборів. Як пра-вило, ми проводимо подібні зібрання декілька раз на рік. Тут вирішуються, обговорюються різні питання не лише шкільного характеру, а й ті, що стосуються села зокрема. Дуже важливим є також і той факт, що тут наші відвідувачі можуть не лише залучитись до активної співбесіди з питань буденщини, а і добре відпочити. Учні школи завжди готують ряд цікавих номерів, що радують присутніх. А торкаючись питання духовного відпочинку, хочу додати, що школа проводить дуже часто у різні вечори та свята. Як результат, величезна кількість жителів села відвідує подібні заходи.

   Сучасна молодь, я думаю, більш практична і самостійна в прийнятті рішень. Мої однолітки розраховують на свої власні сили, ніж на допомогу села, держави зокрема. Ми, нинішня молодь, прагнемо до навчання, до одержання професії і кваліфікації, що дозволить нам упевнено почувати себе у житті. Бажаємо не лише одержати ті чи інші знання та спеціальності, а й прагнемо саморозвинутися. Я вважаю, що те, що ми маємо ось у такому вигляді нашу школу — дуже добре, тобто школу незвичайну, ту, яка допоможе реалізувати певні твої задуми на хоча б початкових етапах саморозвитку кожного з нас.
    Я як одинадцятикласниця, майбутня випускниця своєї школи, хочу подякувати їй за все, що вона дала кожному з нас. Це не лише знання, а й певна підготовка що життя. Я пишаюся, що саме моя школа займається такою відповідальною справою. Дуже хочу, щоб вся ця праця, всі завдання, які школа поставила перед собою за мету, виконати у майбутньому, продовжували втілюватися в реальність, охоплювали все більших масштабів. Я впевнена, що ті люди, які глибоко знають свою справу, свято вірять в її здійснення — реалізують свої задуми, що всі труднощі, які виникатимуть, будуть малопомітними на тлі тих вже зроблених вчинків, що будуть безперечно здійснені школою.

   Розкішнянська школа навчає кожного з нас безлічі корисного, а одним з її основних настанов є те, що ми маємо прожити наше жиш так, щоб залишити в ньому слід — спочатку результатами своєї праці, а потім, якщо зможемо, безкорисливою допомогою людям, — мета, до якої треба прагнути, до якої треба вперто йти.




Растєгаєва Дар'я Геннадіївна, випускниця Розкішнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів 2006 р.


Повернутись на початок сторінки



















Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Сайти учнів школи