Субота, 25.11.2017, 12:34    
Ви увійшли як | Група "Гості" | RSS Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід






Головне меню



Категорії розділу











тест скорости интернета

Ставище

Історичні відомості


Історія школи 

(Автор - невідомий)


         На мальовничих пагорбах Гнилого Тікича розкинулося село Розкішна, яке потопає в зелені. В селі та на його околицях - ставки. Але найбільшою його окрасою є школа. Давно це було... Але його не забудеш. Село належало графині Браницькій. У 1886 р. на кошти земства та окремих на той час впливових людей, зокрема графині Браницької, розпочалося будівництво Розкішнянської школи. Спорудження будівлі завершилося у 1896 р.
         Будівля школи відноситься до архітектурних пам'яток кінця 19 ст. і являє собою цікавий зразок шкільної будівлі.
         Будівля цегляна, двохповерхова, кімнатного планування, наближена до квадрата. Вражає товщина стін - 80 см.
         На боковому фасаді на тритину об'єму виступає трох'ярусна башня з шатровим завершенням. Спочатку на башні був дзвін. Та під час Великої Вітчизняної війни він зник.
         Головний фасад ділиться спареними пілястрами на три рівні частини. По центральній частині осі - вхід з низькими сходами.
         Над боковими частинами - фігурні фронтони. Віконні та дверні пройоми мають лучкові завершення. Довгий час стіни школи були білими, а декор синьо-чорнильного кольору. В даний час стіни школи пофарбовані червоною охрою, а декор - білий.
         Планування школи характерне для подібного типу будівель - в центрі розміщений вестибюль, навколо - класні кімнати. Їх всього 16. На другий поверх ведуть дерев'яні сходи з різьбленими дерев'яними перилами, які не змінювалися з часів побудови школи. Висота класних кімнат 4 м. Вони просторі, мають великі вікна оригінальної форми. Стеля в кімнатах обрамлена ліпленням.
         Підлога дерев'яна, дощата. Хол другого поверху розділений колонами. На горище школи ведуть гвинтоподібні сходи.
         Опалювалася школа грубами. В даний час у ній опалення ведеться від окремо розташованої котельні з газовими котлами.
         Школа почала працювати, як земська. В ній було 5 класів, де навчалося 150 учнів. Школа була платна, на утриманні батьків, тому вчилися лише діти багатих з Розкішної та навколишніх сіл, так, як ця школа була одна із перших в районі, дітям бідняків вона була недоступною. В школі працювало 5 учителів із середньою освітою та піп. Жодного вчителя з місцевих жителів не було. Щороку школа випускала до 30 учнів, а тому 70% населення села була неписемна.
         У 1908 р. школа була реалізована у вище початкове училище, що прирівнювалося до дев'ятикласної школи. До 1923 р. школа іменувалась початковою, а з 1923 р. стала семирічкою. Якою була наша школа в цей час згадує випускник 1925 р. Черницький Василь Петрович, який проживає зараз в Казахстані і, вітаючи нашу школу з 100 літнім ювілеєм, надіслав нам листа. Ось що він пише: "Беспокоит вас бывший ученик. Окончил я школу, семь класов в 1925 году. Была у нас тогда фотография всего випускного класса. И я вспоминаю школу. Когда входить во двор школы со стороны выгона - мельница (тогда была огромной высоты она, не работающая), а потом ступеньки и по обеим сторонам ступенек парадного входа стояли топож. И на этих ступеньках фотографировались выпускники".
         Стара школо. Стільки ж хорошого і доброго бачила ти. Забута, і досі скромно тулишся до околиці, задумливо принишкла під кронами напівсохлих беріз та ялин.
         За переказами жителів села, під час громадяської війни 1919 р. в школі стояла Будьонівська армія, і Семен Михайлович разом з червоноармійцями створював умови для навчання, та надавав матеріальну допомогу школі. Звідси по телефону він доповідав Леніну про бойові успіхи Червоної Армії, яка гнала білогвардійців.
         В сумовитій задумі пригадують ті незабутні, неповторні дні перші її випускники.
         Перший випуск Розкішнянської школи був у 1937 р. в кількості 28 учнів. Директором школи був Іваницький Юрій Дмитрович.
         В 1996 році Розкішнянська школа відмічала свій сторічний ювілей, на який і приїхав випускник першого випуску школи. Перший вожатий школи, який всю любов віддав дітям і школі. Це колишній Генеральний директор об'єднання "Точелектроприлад", Герой Соціалістичної праці - Шило Петро Андрійович.
         Відповідно до постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про середню школу". Розкішнянська семирічна школа, яка вже мала значні заслуги в навчально - виховній роботі і потребувала значного росту, в 1934 р. перетворися в середню школу. Це була перша в районі середня школа.
         І почався перший набір у восьмийй клас.То були хвилюючі місяці, коли комплектувався осередок школи, нової і багатообіцяючої. Прийшли юнаки і дівчата, сповнені жагучим потягом до знань.
         Другий випуск Розкішнянської школи 1938 р. був особливо плідним. Багато випускників стали видними людьми. Так Маслюк Євгеній Єфремович став відомим хірургом Білоцерківської дитячої лікарні. В стіни рідної школи повернулися вчителями Легеза Софія Іванівна, Коломієць Наталка Тимофіївна, Чабанюк Ганна Олексіївна, Легеза Параска Іванівна та багато інших.
         Спогадами про ті незабутні роки поділився на сторіччі школи випускник другого випуску Розкішнянської школи, вчитель цієї школи, а нині пенсіонер Гуртовенко Віталій Миколайович.
         22 червня 1941 р. Ранок. Страшна звістка - війна. Під час окупації села, школа не працювала. Вчорашні випускники, вчителі стали на захист своєї Вітчизни, заради її визволення і нового життя.
         Смертю хоробрих полягли в боях з німецькими окупантами: фізик - Петро Сергійович Плахотнюк, історик Юхим Давидович Iваницький, а в тому числi в тилу - учениця, комунicтка Тамара Цимбал. З гордicтю вiдмiчаємо славних випускникiв 1937 р. Вiктора Кириловича Римара та Петра Андрiйовича Шила, якi в час смертельної небезпеки брали участь в партизанському загонi iменi Чкалова.
         4 ciчня 1944 р. Радянська армiя звiльнила село вiд фашистiв, в ходi боїв в районi, на базi нашої школи був госпiталь.
         Вiйна скiнчилась, життя вирувало. Вiдбудовувалася країна, мicта, cела i вiдбудовувалася наша школа. У тому, що школа залишилася вцілілою і зберегла свій вигляд і на сьогодні, велика заслуга вчителів: Райзвіха Андрія Івановича - директора школи з 1938 по 1949 рік, Коваленко Насті Григорівни, Коберника Тимофія Федоровича, Коберник Олександри Ульянівни та інших. Особливою мудрістю, здатністю полюбити природу, зберігти в собі найкращі риси, які передавали учням вчителі, учив мічуренець, вчитель особливої долі Василь Гнатович Рохманюк, який перетворив садибу школи у квітучий сад, створив оранжиреї, алеї, плодоносні шкілки найкращих сортів. А з 1949 - 1952рр. очолював педагогічний колектив Рибченко Євдоким Іванович.
         Зі стін нашої школи в післявоєнний період вийшла найшановніша, доброзичлива, і чуйна людина, яка багато років віддала школі та дітям - Паланська Надія Романівна. Це гордість нашої школи. Тут вона пропрацювала 46 років. За почесну працю була удостоєна звання "Заслужений вчитель України". За всi роки працi пройшла шлях детутата вiд сiльської ради до депутата Верховної Ради України, була делегатом Всесоюзного з'їзду вчителiв.
         Не було такого куточка в школi, куди б вона не заглянула. I хто потребував допомоги, то нiколи нiкому не вiдмовляла. Зараз Надiя Романiвна на заслуженому вiдпочинку, але зв'язки зi школою тримає тicнi. Вона i на сьогоднiшнiй день є наставником молодого поколiння.
         Мабуть жодна школа в областi, а може й у республiцi не може похвалитися тим чим наша. Адже крім Надiї Романiвни, одержали звання "Заслуженого вчителя України" такі випускники:
         Муляр Раїса Михайлiвна - яка працює в даний момент завучем школи в м. Києвi;
Бондар Iван Петрович - завiдуючий обласним вiддiлом освiти в Чернiговi;
Шкiль Катерина Феодосiївна - вчителька м. Києва.
         Наша школа гордиться своїми випускниками. Адже в стiнах рiдної школи, вони одержали мiцнi знання, якi дали змогу їм домогтися високих успiхiв i одержати ступiнь кандидата наук. Їх всого 12 чоловiк. А саме:

         Гуртовенко Тамара Вiталiївна - кандидат педагогiчних наук; Бондар Володимир Васильович - кандидат фiзико-математичнич наук; Замша Андрій Петрович - кандидат технологiчних наук; Ференець Олексiй Пилипович - кандидат iсторичних наук; Махорицький Якiв Якович - кандидат сiльськогосподарських наук; Гаврилюк Свiтлана - кандидат економiчних наук та iншi.
         Cеред наших випускникiв є i люди пера, якi час вiд часу не дають нам забути про iсторiю нашої школи, життя та побут нашого села, вчителiв. В стiнах нашої школи вирiс поет старшого поколiння Тисячний Олександр Васильович, який часто приходить на зустрiчі у рiдну школу. Приходить все з новими й новими поетични сторiнками. А також поет молодого поколiння нашої школи Петро Петрович Галич. Публiкацiї вiршiв якого радує нас всiх.
         В 50-70х роках склався сталий колектив, який показував зразки навчально - виховної роботи. Велика заслуга в цьому була директора школи Сiтка Йосипа Станiславовича та завучiв школи Дiдкiвського Олексiя Лаврентiйовича, Чернеш Марфи Степанiвни, Балiцького Вiталiя Свиридовича, якi керували педагогiчним колективом з 1952 по 1978 рiк.
         З 1962 р. в Розкішнянськiй школи працював клуб iнтернацiональної дружби, який носив iм'я видатного дiяча Нiмецької Демократичної республiки Вальтера Ульбрiхта. Клуб мав свiй Статут. Девiз клубу - чесно жити, вiрно дружити, мир на землi крiпити. Мав свою емблему - профiлi молодих людей рiзних рас на фонi земної кулi i слово "мир" рiзними мовами.
         Керiвником iнтерклубу була вчителька нiмецької мови - Рисинець Марiя Василiвна. Гурткiвцi вiдвiдали ряд республiк, а також побували в Нiмеччинi в Берлiнi та Бухенвальдi. У гостях в iнтерклубi був кориспондент нiмецької газети "Лейпцiгерфольнсцалiтунг" в 1972 р., якого прийняли в почеснi пiонери.
         Iнтерклуб мав великi нагороди за свою активну роботу, був переможцем у змаганнi "Вогнi дружби", "Моя Батькiвщина СРСР", "У нас друзi по всiй планетi". Нагороджений 23 грамотами рiзних рангiв вiд районного вiддiлу освiти до Мiнiстерства освiти, а також почесними стрiчками та вимпелами.
         Вчителi даного перiоду не покладаючи рук готували собi надiйну замiну. Колектив складався мiцний, дружнiй, працюючий, iз таким колективом почав працювати Гнипа Петро Андрiйович - директор школи, завуч Свiтовенко Василь Микитович та Грищенко Володимир Григорович.
         Значно полiпшилася матерiальна база школи. Cпоруджено нову майстерню, новий гуртожиток, обладнано науково-технiчними засобами, художньою та медичною лiтературою шкiльнi кабінети, придбанi новi меблi. На базi нашої школи створено шкiльне лiсництво, яке очолила Пiкуль Нiна Лук'янiвна. Слава про шкiльне лiсництво була вiдома далеко поза межами школи, району, областi.
         Невгамовна Нiна Лук'янiвна поклала початок так би мовити цiкавим змiстовним поїздкам по мiсцям бойової та трудової слави СРСР. Учнi лiсництва побували в Мiнську, Брестi, Хотинi, Москвi, Ульяновську, Мурманську, Краснодонi, Ленiнградi та в iнших містах. Зустрiчалися з цiкавими людьми, а саме Маресеєвим (герой книги "Повість про справжню людину"), Герой Радянського Союзу О. Джункiвською iз Снiжок, яка жила в Москвi, мамою Олега Кошового, мамою Грушина, який полiг за визволення нашого села пiд час Великої Вiтчизняної вiйни та iншими.
         1977 році завдяки Шилу Петру Андрiйовичу на Ставищанському заводi "Точелектроприлад" було створено виробниче навчання, яке вела Надiя Романiвна Паланська разом з iнженером заводу. Був спецiально обладнаний клас на 18 чоловiк ( дiвчат ), учнi навчалися по програмi присланої з Києва i здобували спецiальнiсть складальника-монтажника апаратури. По закiнченню отримували посвiдчення i без випробовувального сроку працювали на заводi.
         Незабутньою подією було святкування 70-річчя Розкішнянської школи. Це було 15 жовтня 1976 року. Він співпав із введеням у дію добудови школи. На святкування прибули випускники школи починаючи з перших її випускників. Серед них випускники 1937 р. Генеральний директор заводу " Точелектроприлад " Шило Петро Андрійович, головний лікар дитячої лікарні міста Білої Церкви Маслюк Євгеній Єфремович та багато інших.
















































Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Сайти учнів школи