< Офіційний сайт Розкішнянсьокої ЗОШ - Прохання до всіх випускників залишити свої спогади про школу - Форум
Вівторок, 21.11.2017, 11:08    
Ви увійшли як | Група "Гості" | RSS Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід


[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Форум » Форум » Прохання до всіх випускників залишити свої спогади про школу (Що мені запам'яталось з шкільного життя)
Прохання до всіх випускників залишити свої спогади про школу
GWWДата: Понеділок, 27.07.2009, 23:50 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 9
Репутація: 10
Статус: Offline
Прохання до всіх випускників залишити свої спогади про школу, вчителів, однокласників. Приймаються всі повідомлення (і позитивні і негативні), але в коректній формі.
Додаток: 1983279.jpg(160Kb)
АдмінДата: П`ятниця, 15.01.2010, 18:24 | Повідомлення # 2
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
Школа
М.Підгірянка

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло обминати,
А добро чинити.
Бджілоньки на квітах,
Дітоньки - до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.

Додано (15.01.2010, 18:24)
---------------------------------------------
Шкільний гумор

- Що трапилось, чому ти запізнився?

- На мене напали озброєні розбійники.

- І що ж вони в тебе забрали?

- Домашнє завдання.

Першокласник Сергійко, повернувшись зі школи сказав:
- Я в школу не піду.
- Чому? - запитала бабуся.
- Бо там треба писати й читати, а я не вмію, а розмовляти я вмію, так на уроках не дозволяють.

Першокласниця Олеся старанно виводила в зошиті кривульки. Брат побачив і кинувся до неї:
- Ой, що ж ти наробила, в моєму зошиті.
- А хіба це твій? - здивувалась Олеся.
- Ну, а чий же?
- А там написано, що то загальний зошит, - то це і твій, і мій.

- Івасю, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі?
- Це я вчу його допомагати старшим.

Батько та мати поїхали з дому, а Данилко лишився на господарстві, до школи не пішов. Раптом телефонний дзвінок. Данилко впізнав по голосу свою вчительку
- Чому сьогодні Данилко не прийшов до школи?
- Тому, що він захворів
- А хто це розмовляє зі мною?
- Мій тато.

- Помий, Василько, руки! Як ти підеш у школу з такими руками? - каже мати
- Та це не обов'язково.
- Як то - не обов'язково?
- Бо я у школі ніколи руки не піднімаю.

У дворі школи грається першокласниця Оленка. До неї підійшов незнайомий хлопчик, який їй сподобався. Оленка вирішила познайомитись.
- Як тебе звуть? - питає.
- Данько.
- А яка у тебе сім'я?
- Я ще не жонатий.

kokettkaДата: Субота, 06.02.2010, 17:28 | Повідомлення # 3
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
Життя прожити - не поле перейти. Важка та довга дорога, але зупиняючись в якусь мить, повертаєш свій погляд в минуле і розумієш, що воно було лише миттю, яскравим спалахом, немов блискавиця феєричним та швидкоплинним. І ось ти стоїш у безкраїй площині у серце закрадається ностальгія, в думках пропливають забуті образи, які ніби уривки чогось забутого, далекого, але дуже рідного… минулого. Мимоволі згадається дитинство, роки навчання… і, раптом, в цей момент спогади, ніби бурхлива річка, розділяються, накладаючись одне на одне…

Так складається в нашому житті, що часто ми маємо дві сім’ї: моя сім’я і дитячий садочок, моя сім’я і школа, моя сім’я і навчальний заклад, моя сім’я і колектив на роботі. Вважай, що тобі пощастило, коли ти себе почуваєш комфортно у будь – якій сім’ї.

Я навчалась у Розкішнянській школі. Школа стала для мене моєю другою сім’єю.
Дитинство – чудова пора, але вона дуже швидко закінчується. Нічого не повторюється, в тому числі й школа.

Треба цінувати час, проведений у школі!

LarisaДата: Субота, 06.02.2010, 17:44 | Повідомлення # 4
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
Моя рідна школа

Рідна школа… Ми навіть не здогадувалися, що школа стане нашою другою домівкою.

Саме в школі ми навчилися писати, читати, рахувати, ми навчилися жити. Адже з першого класу вчителі намагалися прищепити нам не тільки знання з різноманітних наук, а й частину своєї душі. Вони вкладали в наші душі добро, ласку, справедливість, чесність, розум. І гадаю їх старання не були марними.

В школі пройшла велика частина нашого життя. І хоча час минає, ніхто з нас не пожалкує цих чудових навчальних років.

У нашій другій домівці ми знайомилися з друзями і сварилися з ними, раділи, отримували п'ятірку за відповідь, і сумували через двійку. В стінах школи ми навчилися думати, висловлювати свої почуття, навчилися помилятися і виправляти ці помилки. Саме тут ми виховували свою силу волі, терпіння, мужність. І ось ми вже не діти, а дорослі люди, перед якими стоїть важливий вибір свого майбутнього. Незабаром пролунає останній дзвоник і шкільне життя залишиться позаду. Та кожен з теплотою і любов’ю буде згадувати про найкращі шкільні дні, сповнені радістю і щастям. І як би не складалися наші долі, куди б не розвели життєві шляхи, ми завжди будемо пам’ятати своїх однокласників, учителів, свій клас, свою рідну школу.

Форум » Форум » Форум » Прохання до всіх випускників залишити свої спогади про школу (Що мені запам'яталось з шкільного життя)
Сторінка 1 з 11
Пошук: